Реформа, що нищить державу

Відкритий лист українських науковців із приводу прихованих спроб запровадити ринок землі

       Останнім часом під гаслом подальшого реформування земельних відносин активізувалися спроби монополізації прав користування сільськогосподарськими вгіддями для товарного виробництва. Йдеться про узаконення намагання безперешкодно розпоряджатися земельними ділянками селян та землями державної і комунальної власності через механізм емфітевзису. Цей намір може бути реалізований після прийняття проекту закону України №4010а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)».

Про європейські принципи забули

       Оприлюднений законопроект не має на меті створення умов для розвитку господарств, власники яких працюють безпосередньо на виробництві та формують середній клас на селі, — тобто тих суб'єктів господарювання, котрі насправді є гарантами продовольчого суверенітету країни, збереження поселень і облаштування сільських територій, як це має місце в країнах ЄС, до котрих прагне приєднатися Україна.

       Для досягнення такої мети західноєвропейське законодавство (і не тільки) закріплює право на оренду, купівлю, будь-яку іншу форму сільськогосподарського землекористування за фізичними особами, які проживають у регіоні розміщення угідь, зайняті безпосередньо на сільськогосподарських роботах, відповідають кваліфікаційним вимогам (мають сільськогосподарську освіту та/або встановлений термін професійного стажу тощо); визначає заходи на запобігання концентрації угідь шляхом обмеження землекористування одним господарським суб'єктом, а також норми, які сприяють переростанню малих господарств у середні та оптимально великі фермерські. Також там розроблено механізми задля недопустимості демпінгу цін та спекулятивних операцій на ринку сільськогосподарських земель, створено інституції з функціями регулювання ринку сільськогосподарських земель та довгострокової кредитної підтримки процесу якомога ширшого землекористування фермерськими господарствами.

       Законопроект не пропонує ні зазначених, ні інших норм, які сприяли б зміцненню середнього класу на селі. Натомість усі доповнення і зміни спрямовані на розширення доступу до користування землямисільськогосподарського призначення агроіндустріального капіталу.

Дрібні виробники — поза земельними аукціонами

       Так, відповідно до змін, внесених до частини першої статті 135-ї Земельного кодексу України, переможцем земельних аукціонних торгів, за результатами проведення яких укладається договір купівлі-продажу, емфітевзису, оренди земельної ділянки, до яких допускаються всі фізичні та юридичні особи, визнається учасник, який запропонував найвищу ціну. Зрозуміло, що малі та середні сільськогосподарські виробники і фермерські господарства не зможуть отримати вгіддя в користування на зазначених засадах. Вони не мають для цього необхідних фінансових ресурсів, а держава наразі не гарантує їм доступ до довгострокового пільгового кредитування для придбання вгідь, як це прийнято у світовій практиці.

Розпоряджатися ділянкою можна буде без згоди власника

       Набуття довгострокового (до 50 років) права емфітевзису відповідно до пропонованого законопроекту близьке до набуття права власності на вгіддя: землекористувач може продати емфітевзис, здати його в оренду, віддати в заставу при одержанні кредиту, передати у спадок. Тобто використовувати чужу земельну ділянку на свій розсуд, без узгодження таких дій із її власником. Упродовж визначеного терміну емфітевзису власник ділянки не може розірвати договір, а після його закінчення повинен викупити в емфітевта право користування власною ділянкою. Захист прав нинішніх селян — власників землі у цьому проекті взагалі відсутній. Зазначене стосується також земель державної та комунальної власності. Крім того, наділення емфітевта правом передачі емфітевзису в оренду, що передбачено законопроектом, суперечить загальним засадам правового регулювання суспільних відносин, одним із найголовніших постулатів якого є те, що ніхто нікому не може передати більше прав, ніж має сам.

Ризик для державності

Згідно з чинним законодавством, емфітевт є особою, яка наділена лише правами щодо володіння і користування сільськогосподарською земельною ділянкою, а також правом відчуження прав щодо володіння і користування нею. Передача ж землі в оренду є, по суті, розпоряджанням земельною ділянкою, чим емфітевт не наділений. Тому ухвалення зазначеного законопроекту завдасть нищівного удару по цілісності, внутрішній узгодженості правової системи України.

Шляхом Стародавнього Риму?

       Інститут емфітевтичного користування землею діяв у Стародавньому Римі з метою заселення і освоєння імператорських необроблюваних земель, насамперед в Африці. Те саме згодом мало місце в колоніальних країнах Латинської Америки. У наш час ринок емфітевзису відсутній, оскільки умов для уведення в сільськогосподарський оборот неосвоєних земель майже немає. Навпаки, у країнах ЄС, у США та інших за державного фінансування деградовані землі тимчасово виводяться з обробітку з метою відновлення їхньої родючості. До таких площ, а не до оброблюваних земель виправдане застосування права емфітевзису. В Україні нині всі землі перебувають в обробітку, розораність полів мало не найвища у світі, як мінімум, 3 млн га дег-радованих угідь необхідно виводити з обробітку для відновлення їх продуктивності. Проект зазначеного закону відкриє значні додаткові можливості для концентрації на засадах права емфітевзису сільськогосподарських угідь у надвеликих розмірах, призведе до обезземелення малих виробників сільськогосподарської продукції — власників земельних паїв. Це унеможливить розвиток сімейного та сімейно-корпоративного фермерства — основи суспільного ладу переважної більшості країн світу, спричинить розорення селоутворюючих сільськогосподарських підприємств з усіма негативними наслідками для продовольчої незалежності держави, сільського господарства як провідної галузі національної економіки та пов'язаних із ним галузей, а також до знищення селянства як носія традицій та національної культури.

       Усе вищезазначене свідчить про те, що законопроект не відповідає загальноприйнятим у світовій практиці принципам організації ринку земель сільськогосподарського призначення та загалом інтересам народу України. Вітчизняне земельне законодавство у цій частині має бути наближене до західноєвропейського, а, отже, однозначно спрямоване на утвердження в Україні сільськогосподарського устрою фермерсько-кооперативного, а не латифундистського типу.

Академік НАНУ В. М. Гаєць, доктор економічних наук Л. В. Молдаван,
член-кореспондент НАНУ О. М. Бородіна, академік НААН України Ю. О. Лупенко, академік НААН України В. В. Юрчишин, академік НААН України В. Г. Андрійчук, член-кореспондент НААН України Т. О. Осташко, член-кореспондент НААН України І. В. Прокопа, доктор економічних наук О. Л. Попова, доктор економічних наук В. В. Зіновчук, доктор економічних наук П. Ф. Кулініч, доктор економічних наук О. В. Шубравська.