ДО ВИШУ ЗА ІНЖЕНЕРНОЮ ОСВІТОЮ –
ЦЕ ПЕРСПЕКТИВНО

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ІНЖЕНЕРНОЇ ОСВІТИ З ГЕОДЕЗІЇ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ РОЗМОВЛЯЄМО З ДЕКАНОМ ФАКУЛЬТЕТУ ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ, ДОКТОРОМ ЕКОНОМІЧНИХ НАУК ТАРАСОМ ЄВСЮКОВИМ.

— Тарасе Олексійовичу, через кілька місяців випускники шкіл постануть перед вибором — куди піти, яку професію обрати? Та й батьки всерйоз задумуються: може, щось підказати, порадити дитині, спрямувати її? На Вашу думку, які професії сьогодні мають найбільше перспектив — гуманітарні чи інженерні?

       — Безперечно, кожна молода людина має власні схильності, здібності та бажання, що впливають на вибір подальшого життєвого шляху. Проте, обираючи фах, слід, безумовно, керуватися і раціональними міркуваннями, адже марно витратити п’ять безцінних років молодості на опанування «модної професії», аби потім залишитися взагалі без роботи за фахом і заново переучуватися — надто дорога ціна за помилку з вибором спеціальності та університету.

       Спробую дати декілька порад. По-­перше, майбутня професія не повинна належати до тих, що вже у найближчі роки зникнуть через роботизацію або штучний інтелект. Наприклад, дуже багато абітурієнтів останніми роками обирають «Філологію», або, простіше кажучи, хочуть стати перекладачами з іноземних мов. Проте чи буде ця професія затребувана у майбутньому? Навряд чи. Кожен власник смартфону може сам переконатися в цьому. Подивіться, як розвиваються системи машинного перекладу — синхронний голосовий переклад цілком пристойної якості вже можна отримати на персональних пристроях, не кажучи вже про комп’ютерний переклад текстів, що останнім часом став майже бездоганний. Крім того, якщо у перші пострадянські десятиріччя «мовний бар’єр» ще відчувався, то сьогодні підприємці та молодь прекрасно спілкуються англійською. А тому майбутнім перекладачам, очевидно, доведеться ще раз переучуватися або шукати роботу не за спеціальністю — прогодувати себе перекладацькою роботою навряд чи зможуть.

       Друга порада — майбутня професія має бути інтернаціональною, тобто такою, аби одержані знання без додаткового перенавчання можна було застосувати не лише в Україні, але й за кордоном і, передусім, у розвинених країнах Європи і Північної Америки. Наприклад, дуже поважною та популярною є професія юриста. Проте у багатьох країнах (і Україна тут не виняток) це професія «для внутрішнього вжитку». Інакше кажучи, ви можете досконало опанувати законодавство та правову систему України, але переїдьте через кордон — і ви з жахом побачите, що там ваші знання вже нікому не потрібні. Бо там зовсім інше законодавство та правові процедури, а в деяких федеральних державах вони можуть бути істотно різними навіть у межах однієї країни.

       Третя порада — треба стежити за потребами ринку праці та реальної економіки. Адже завжди є «модні» спеціальності, на які традиційно вступають десятки тисяч абітурієнтів. А що це означає? Що вже у найближчому майбутньому багато випускників шукатимуть роботу і цей сегмент ринку праці буде перенасичений. Чи можна сказати, що Україна сьогодні має дефіцит фахівців гуманітарних спеціальностей? Навряд чи. А ось нестача кваліфікованих інженерних кадрів — це величезна проблема не лише української економіки, але й багатьох країн Європи.

— Геодезія та землеустрій — це спеціальність, яка належить саме до інженерних професій. Наскільки вона цікава сьогодні для молодої людини? Який сенс вивчати її?

       — Не лише сьогодні, ця спеціальність завжди була однією з найбільш цікавих інженерних професій. При слові «геодезист» усі уявляють мужню постать біля складного оптичного приладу на тринозі, що вимірює безкраї простори або складає топографічну карту. Звичайно, це дещо романтизоване уявлення, адже сучасні землеміри вже давно використовують у роботі високотехнологічне обладнання — прилади супутникової навігації, оснащені спеціальними камерами, безпілотні літальні апарати, а також потужні лазерні сканери, що можуть точно зафіксувати найдрібніші елементи навколишнього ландшафту. Крім того, землеустрій — це не лише вимірювання та картографія. Для того, щоб, приміром, вирішити межовий спір, недостатньо знати геодезію — треба бути ще й психологом, вміти спілкуватися з людьми, знаходити компромісні рішення. Потрібно також мати хист до творчості, адже інженер-­землевпорядник — це той, хто впорядковує землю, а від його проектних рішень залежать майбутні обриси оточуючого нас ландшафту.

       Навчальна програма підготовки фахівців із «Геодезії та землеустрою» завжди вирізнялася серед інженерних спеціальностей своєю різноплановістю. Адже, окрім власне опанування точної геодезичної науки та мистецтва складання карт, майбутні бакалаври та магістри повинні стати фахівцями ринку нерухомості: розбиратися у просторовому плануванні, вміти складати землевпорядну документацію, за якою формуються земельні ділянки та обмеження у землекористуванні. Треба розбиратися у сучасних IT технологіях та впевнено працювати з геоінформаційними системами. Потрібно стати оцінювачем і вміти оцінювати нерухомість та природні ресурси. Під час навчання студенту треба буде також отримати базові знання про галузі, де найбільш затребувані роботи з геодезії та землеустрою: будівництво, сільське господарство, лісівництво, природоохоронну справу, водне господарство, державне управління, національну оборону тощо.

—    А як вплинула на потребу в землевпорядниках земельна реформа?

       — Відверто кажучи, масовий перерозподіл та приватизація земель в Україні вже добігає завершення, адже земельна реформа триває понад чверть століття — з 1991 року. Проте роботи для професійних землевпорядників багато: відомості про третину ділянок все ще не внесені до земельного кадастру, попереду адміністративно­територіальна реформа, величезною залишається потреба у складанні точних електронних планів та карт місцевості. Фахівці з геодезії та землеустрою сьогодні найбільш затребувані у тих галузях економіки, де є потреба у постійному вирішенні земельно-­майнових питань: агросекторі, будівництві, транспорті, військовій сфері, телекомунікаціях та енергетиці, видобутку корисних копалин тощо. Крім того, сфера геодезії та землеустрою зазнає неймовірно стрімких технологічних змін та є майданчиком для відпрацювання величезної кількості інноваційних рішень, адже, приміром, точна супутникова навігація зараз починає застосовуватися в галузях, де ще двадцять років тому це здавалося науковою фантастикою. Неймовірно розширилася сфера застосування геоінформаційних систем, які використовують картографічну інформацію та різноманітні дані з просторовою прив’язкою. Технології аналізу геопросторових даних сьогодні широко використовуються у торгівлі, рекламі, соціальних мережах, транспорті, природокористуванні, державному управлінні, прогнозуванні надзвичайних ситуацій тощо. Тому молодому фахівцю з геодезії та землеустрою доволі легко стати успішним професіоналом — достатньо «осідлати хвилю» інновацій, яких сьогодні так багато у цій сфері.

       Наприклад, якщо вам потрібно дістатися у якесь незнайоме місце, то ще декілька десятків років це могло стати проблемою. А сьогодні ви берете смартфон і вже через кілька секунд у спеціальному картографічному додатку бачите оптимальний маршрут, види транспорту, місця пересадок. Це стало для всіх нас настільки звичним, що вже мало хто задумується про те, що швидке пересування по місту стало можливим завдяки людям, які склали та постійно оновлюють цифрову карту міста, придумали алгоритми, що збирають інформацію із тисяч датчиків, розташованих на громадському транспорті, та визначають оптимальну траєкторію руху. А все це зробили для нас доступним спеціалісти з цифрової картографії та геоінформатики.

       Дуже багато землевпорядників сьогодні працюють як фахівці, що обслуговують ринок нерухомості. Наприклад, в Україні щорічно відбувається близько півмільйона транзакцій з нерухомим майном: купівлі-­продажі, міни, дарування, спадкування тощо. Дехто думає, що продати земельну ділянку або будинок просто. Але нерухомість, як правило, — дуже цінне майно, а тому помилки при переході прав недопустимі. Кожен укладений договір — це кропітка робота фахівців, які описали нерухоме майно, ідентифікували та здійснили реєстрацію прав на нього, визначили вартість майна, виправили, за потреби, кадастрові помилки, перевірили майно на «проблемність», вирішили можливі межові спори або допомогли здійснити поділ майна.

       Рано чи пізно запрацює ринок сільськогосподарських земель — а це майже 70% земельного фонду України, і тут кваліфіковані фахівці із землеустрою будуть особливо затребувані. Адже у багатьох випадках межі ділянок та полів потребуватимуть уточнення, а агробізнес вимагатиме проведення консолідації земель — перетворення дрібних клаптиків землі у зручні в обробітку земельні масиви.

       У військових геодезист завжди на ціну золота. Його навіть називають «янголом­охоронцем», адже від його вміння орієнтуватися на місцевості, визначати місцеположення противника і коригувати вогонь залежить життя десятків і сотень бійців.

— Університетів, що готують фахівців за спеціальністю «Геодезія та землеустрій», в Україні сьогодні декілька десятків і абітурієнтам є з чого вибрати. Проте останніми роками за кількістю поданих заяв безперечним лідером є саме НУБіП. Як Ви думаєте, чому — престижно навчатися в столиці чи саме у цьому виші?

       — Мені здається, що наша ключова перевага — це, насамперед, ретельно збалансовані навчальні програми. Адже є виші, навчальні курси яких практично повністю орієнтовані, приміром, на підготовку лише геодезиста, лише картографа або фахівця для сільського господарства. Тобто підготовка фахівця стає доволі вузькою та однобокою. Політика ж нашого університету полягає в тому, щоб студент зміг отримати за час навчання достатній спектр знань задля того, щоб у майбутньому мати можливість як професіонал успішно реалізуватися у багатьох сферах. Якщо він захоче обрати шлях геодезиста, то у нас він зможе опанувати сучасне геодезичне та навігаційне обладнання, відповідне програмне забезпечення; захоче бути фахівцем із землеустрою та просторового планування — вмінню складати документацію із землеустрою його навчатимуть кращі землевпорядники України та провідні іноземні експерти; є бажання займатися геоінформатикою або дистанційним зондуванням Землі — буде можливість опанувати найбільш прогресивні програмні продукти; захоче стати оцінювачем — лекції йому прочитають професори, які є розробниками чинних методик оцінки земель. Ну і, звичайно, наш пріоритет — не заучування незмінних догм, а постійна інтелектуальна мобільність — студент має навчитися критично мислити і самостійно приймати правильні рішення у мінливому світі, тому факультет землевпорядкування НУБіП України вже давно є майданчиком для проведення різноманітних круглих столів, обговорень, презентацій, за якими регулярно спостерігають тисячі людей з усієї країни.

       Слід відверто визнати, що через складну демографію та обмежене фінансування багато університетів в Україні, особливо регіональних, в останні роки ведуть банальну боротьбу за виживання. Проте НУБіП України продовжує динамічно розвиватися — ми щороку купуємо нове обладнання для навчального процесу, фінансуємо наукові дослідження, постійно обмінюємося знаннями і досвідом із європейськими колегами, підтримуємо в якомога кращому стані бази практики, значна увага приділяється стану гуртожитків для студентів.

       За всіма рейтингами наш університет третій в столиці та щорічно покращує своє місце у десятці найкращих вишів України. Навчальні корпуси і гуртожитки НУБіП України розміщені всередині чи не наймальовничішої частини Києва — національного природного парку «Голосіївський». Ми маємо добре облаштовану територію та ботанічний сад, які запам’ятовуються студентам на все життя. В університеті створена унікальна база для практичної підготовки — три геодезичні полігони, один із яких розташований в умовах міської забудови, другий — складного природного ланд­шафту та третій — лісоаграрний.

       Міжнародне визнання наших освітніх програм підтверджується й тим, що нашому університету — єдиному в Україні — надане академічне членство у найбільшому і найвпливовішому глобальному професійному об’єднанні — Міжнародній федерації геодезистів (FIG).

       На факультеті землевпорядкування нам вдалося зібрати дійсно один з найбільш професійних викладацьких колективів на п’яти профільних кафедрах. Наші студенти мають можливість слухати лекції у фахівців, які безпосередньо писали земельне законодавство нашої держави, керували її землевпорядною службою, очолювали найбільші землевпорядні підприємства та мають величезний міжнародний досвід.

       І хоча це, на перший погляд, незвично, але НУБіП України сьогодні цілком офіційно можна вважати найбільшою землевпорядною та геодезичною організацією України. Адже відповідно до державних реєстрів немає жодної іншої організації, де одночасно працювало би більше сертифікованих інженерів­-землевпорядників і інженерів­геодезистів, тобто фахівців, які мають право самостійно виконувати землевпорядні та геодезичні роботи, аніж в нашому університеті. І це добре відчувається під час практичного навчання.

Ми також постійно займаємося освітою «для дорослих». Наприклад, із приблизно 2,5 тисяч оцінювачів земельних ділянок, що працюють в Україні, приблизно 60% пройшли професійну підготовку на нашому факультеті. У нас щорічно підвищують кваліфікацію сотні працюючих землевпорядників та геодезистів.

— І насамкінець — наскільки складно вступити на факультет землевпорядкування?

       — Почну з того, що для успішного вступу на спеціальність «Геодезія та землеустрій» треба любити географію та не боятися математики. Не секрет, що до нас йдуть вступники з кращими балами. Але якщо абітурієнт цілеспрямований, то стати нашим студентом, та ще й за державним замовленням, не так вже й складно. Зокрема, додаткові бали при вступі дають підготовчі курси. Крім того, можна стати учасником предметних олімпіад, що також дасть можливість отримати до 20 додаткових балів. Більше того, на спеціальність «Геодезія та землеустрій» діє галузевий коефіцієнт, що також дозволяє суттєво підвищити шанси на вступ за державним замовленням. Тому якщо правильний вибір зроблено завчасно, можливість опанувати цікаву та перспективну професію є цілком реальною.

       — Дякую за розмову!

Розмовляла Галина ДЕНИСЕНКО

«Землевпорядний вісник» №4 2019