ЗУСТРІЧІ З ЧИТАЧАМИ

січень, 2016

ВІДВЕДЕНОГО ЧАСУ НЕ ВИСТАЧИЛО,
ЩОБ ВІДПОВІСТИ НА ВСІ ЗАПИТАННЯ СІЛЬСЬКИХ ГОЛІВ

       На запрошення голови Макарівської районної адміністрації Тетяни Семенової працівники редакції «Землевпорядного віс­ника» у перші дні нового року взяли участь у нараді з голова­ми сільських і селищних рад та керівниками районних служб, серед яких було чимало постійних читачів журналу, хочеться вірити, після нашої презентації видання — і нових… Земель­ні питання для сільськогосподарського району столичної об­ласті є досить актуальними, а тому вкластися у відведених 30 хвилин для виступу та відповідей на запитання учасників зібрання юристу редакції Аллі Кальніченко не вдалося.

       Що хвилює нині сільських голів — ставало зрозуміло з їхніх запитань. Деякі з них разом з нашими відповідями подаємо нижче, сподіваючись, що вони будуть для читачів цікавими і корисними.

ВІДУМЕРЛА СПАДЩИНА

  • Як використовувати землю після рішення суду? Чи можна подавати на суд про відумерлість будинку, який більше 20 років не використовується і хто власник не знаємо.

        Якщо на території ради є будівлі, споруди та/або зе­мельні ділянки, власники яких померли, сільська, селищна, місь­ка ради мають право звернутися до суду та визнати таке майно відумерлим.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за зако­ном, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 Цивільного кодексу України).

       Заява до суду про визнання спадщини відумерлою подається місцевою радою після спливу од­ного року з часу відкриття спад­щини. По­-перше, це зумовлено тим, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (смерті влас­ника майна). По­-друге, іноді ви­никнення в особи права на спад­кування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прий­няття іншими спадкоємцями.
У такому випадку строк для прий­няття спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Тобто продовжується до дев’яти місяців з дня відкриття спадщини.

    Отже, якщо власник земельної ділянки помер, упродовж вище визначеного терміну жодна особа не звернулася до нотаріуса за місцем відкриття спадщини щодо успадкування будинку та/або зе­мельної ділянки, сільська, селищ­на, міська рада мають звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою до місцевого суду. При цьому немає значення місце розташування земельної ділянки — в межах чи за межами населеного пункту, із заявою про визна­ння такої ділянки відумерлою мають право звертатися до суду лише органи місцевого самовря­дування.

       Спадщина, визнана судом віду­мерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а тому право комунальної власності на віду­мерле майно має бути зареєстро­ване в Державному реєстрі прав в установленому порядку.

       Слід звернути увагу на те, що після прийняття рішення суду про визнання земельної ділянки відумерлою, раді необхідно прий­няти рішення щодо віднесення цієї ділянки до земель запасу. Нагадаю, що відповідно до части­ни другої статті 19 Земельного ко­дексу України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян та юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Тому земельною ділянкою, яку отримала територіальна громада в комунальну власність за рішен­ням суду як відумерлу, може в подальшому розпорядитися міс­цева рада на власний розсуд.

 

ВИКОРИСТАННЯ НЕВИТРЕБУВАНИХ ПАЇВ

  • Хто має право надавати їх в оренду?

       На жаль, таке явище, як «невитребувані паї», вже понад двадцять років має місце в Україні. Дивує лише одне, як­що паювання колгоспних земель відбувалося в основному в сере­дині 90­-х, як через 20 років го­ворити про «невитребувані паї». Якщо громадяни, які були за­значені у списку ­додатку до дер­жавного акта на право колектив­ної власності на землю, протягом двох десятків років не зверну­лися до райдержадміністрації за своїм паєм, то, мабуть, він їм не потрібний. А звідси — необхідно терміново такі землі визнавати безхазяйним майном та повер­тати в державну чи комунальну власність.

       А допоки цього не сталося не­обхідно раціонально використову­вати сільськогосподарські угіддя.

       Відповідно до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних діля­нок власникам земельних часток (паїв)» райдержадміністрації або місцеві ради мають право пере­давати в оренду земельні ділянки невитребуваних земельних часток (паїв). Договори оренди таких паїв спочатку реєструвалися ви­конкомами місцевих рад, потім Центром державного земельного кадастру, а потім — територіаль­ними органами земельних ресур­сів. З 2013 року договори орен­ди не реєструються. Право оренди земельної ділянки виникає в орендаря після державної реєст­рації права оренди в Державному реєстрі прав. При цьому реєст­рується право власності на цю земельну ділянку і похідне право на неї (право оренди). Однак, до цього земельна ділянка має бути зареєстрована в Державному зе­мельному кадастрі. Оскільки влас­ника пайової земельної ділянки немає (пай невитребуваний), не може бути зареєстроване в Державному реєстрі прав право влас­ності на неї, а, отже, не може бути зареєстроване і похідне право — право оренди.

       Тому, відповідно до роз’яснень Державної реєстраційної служби, у випадку надання в оренду неви­требуваних паїв, договори оренди реєструються виконкомами рад.

       Разом з тим, з 1 січня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну реєстрацію ре­чових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в новій реакції, статтею 30 якого встановлюються особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки. Так, право оренди на нерозподі­лені (невитребувані) земельні ді­лянки, надані в оренду органами державної влади, органами місце­вого самоврядування в порядку, визначеному статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земель­них ділянок власникам земель­них часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділян­ки в Державному реєстрі прав. Однак, хоча Закон вже набув чин­ності, особливий порядок реєст­рації права оренди невитребува­них паїв запрацює не відразу.

 

ЗЕМЛІ ОСОБИСТОГО СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

  • Чи можуть сільгосптоваро­виробники орендувати такі землі?

       У лютому 2015 року до За­кону України «Про особи­сте селянське господарство» Законом № 191­-VІІ були внесені зміни, зокрема до статті 7. Зокре­ма, згідно з частиною першою та другою цієї статті члени особис­того селянського господарства мають право передавати земельні ділянки особистого селянського господарства фізичним або юридичним особам в оренду відпо­відно до закону.

       Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського госпо­дарства, товарного сільськогоспо­дарського виробництва, фермер­ського господарства.

 

  • Чи може передаватися у влас­ність для ведення ОСГ земельна ділянка під ставком на землях особистого селянського госпо­дарства та сам ставок?

      Відповідно до частини дру­гої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або ор­ганів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні во­дойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх зе­мельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

       Ключовими словами тут є «замкнені та природні водойми». Оскільки ставок є штучним і, як правило, не замкненим водним об’єктом, то у приватну власність він передаватися не може.

       Разом з тим, згідно з цією ж статтею власники на своїх зе­мельних ділянках можуть у вста­новленому порядку створювати штучні водойми.

       Якщо ставок, як штучний вод­ний об’єкт, вже існує, то земельну ділянку під ним для ведення осо­бистого селянського господарст­ва, тим паче разом з ставком без­оплатно у власність передати не можна.

 

ОРЕНДА ВОДНОГО ОБ’ЄКТА

  • Ставок знаходиться в центрі села, але територіально виведе­ний за його межі. Орендар ого­родив ставок і ніхто не може підійти до нього з метою відпо­чинку, напоїти худобу, половити рибу тощо. На неодноразові звернення сільської ради до оренда­ря він не реагує. Як можна на нього вплинути адже за докумен­тами ставок за межами населе­ного пункту і формально рада до цієї території не має відношення.

       Статтею 47 Водного кодексу України встановлено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задово­лення їх потреб (купання, плаван­ня на човнах, любительське і спор­тивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або техніч­них пристроїв та з криниць) без­коштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

       На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встанов­лених водокористувачем, за пого­дженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

       Водокористувач, який узяв вод­ний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокорис­тування, а також про заборону за­гального водокористування на вод­ному об’єкті, наданому в оренду.

       Якщо водокористувачем або від­повідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористу­вання визнається дозволеним без обмежень.

        Крім того відповідно до статті 51 цього ж Кодексу у користування на умовах оренди для рибогоспо­дарських потреб, культурно­оздо­ровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково­дослідних ро­біт можуть надаватися водосхови­ща (крім водосховищ комплекс­ного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

       Не підлягають передачі у ко­ристування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об’єкти, що:

       — використовуються для питних потреб;

       — розташовані в межах територій та об’єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України «Про природно­запо­відний фонд України».

      Водні об’єкти надаються у ко­ристування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

       Водні об’єкти надаються у ко­ристування на умовах оренди ор­ганами, що здійснюють розпоря­дження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, від­повідно до договору оренди, по­годженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує дер­жавну політику у сфері водного господарства.

       Надання водних об’єктів у ко­ристування на умовах оренди здійс­нюється за наявності паспорта водного об’єкта. Порядок розроб­лення та форма паспорта затвер­джуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

       Водні об’єкти надаються в ко­ристування на умовах оренди без обмеження права загального во­докористування, крім випадків, визначених законом.

        Орендарі водного об’єкта зобо­в’язані передбачити місця для без­оплатного забезпечення права гро­мадян на загальне водокористуван­ня (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибаль­ство тощо).

       При визначенні таких місць пе­ревага надається традиційно роз­ташованим місцям масового від­починку.

       У межах населених пунктів за­бороняється обмеження будь­яких видів загального водокористуван­ня, крім випадків, визначених за­коном.

       Заборона загального водокорис­тування водними об’єктами, на­даними в користування на умовах оренди, та їх нецільове викорис­тання є підставою для розірвання договору оренди.

       Типова форма договору оренди водних об’єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

       Отже, орендар водного об’єкту має встановити правила загаль­ного користування для жителів те­риторіальної громади села і обо­в’язково погодити ці правила з місцевою радою.

       Якщо орендар не реагує або від­мовляється встановлювати правила загального користування водним об’єктом, сільська рада має право звернутися до суду з відповідною позовною заявою. Також сільська рада може звернутися до орендодав­ця — райдержадміністрації або до облдержадміністрації про необхід­ність розірвання договору оренди водного об’єкта, оскільки пору­шуються права на загальне корис­тування жителів села. Крім того, рада самостійно або через проку­рора може подати позов про розі­рвання договору оренди земельної ділянки та водного об’єкта з таким орендарем, оскільки порушуються права жителів територіальної гро­мади в частині їх загального корис­тування цим водним об’єктом або визнання такого договору недійс­ним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства.

       Крім того, на мій погляд, до­цільно порушити питання щодо незаконного виведення земельної ділянки, на якій розташований водний об’єкт, за межі населеного пункту, якщо по факту він розмі­щений в центрі населеного пункту.

 

ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ

  • На території ради є земельні ділянки, які довгий час не використовуються і земельний пода­ток не сплачується. Хто власни­ки їх взнати не можна. Як діяти сільській раді?

      Якщо мова йде про незабу­довані земельні ділянки, до­цільно звернутися із відповідним запитом до територіального органу земельних ресурсів про надання інформації про зареєстровані зе­мельні ділянки та їх власників. Аналогічний запит про власників цих ділянок доцільно направити також до державної реєстраційної служби. Якщо у відповідях цих органів буде посилання на відсут­ність інформації щодо власників цих земель, наступний крок — опублікувати оголошення щодо не­обхідності термінового звернення власників до сільської ради з метою їх обліку та звірки щодо сплати зе­мельного податку. Якщо протягом місяця ніхто не звернеться — іні­ціювати процес взяття такого май­на (земельних ділянок) на облік як безхазяйного. Відповідно до статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйне майно через рік з дня взяття його на облік державною реєстраційною службою за рішен­ням суду передається у власність територіальної громади.

 

       …Сподіваємось, що ця зустріч з нашими нинішніми і майбутніми читачами у Макарівському районі перша, але не остання.

Олесь ПРУТЕНКО

Фото автора

Київська область

«Землевпорядний вісник» № 1 2016