ХИТРОЩАМИ СПРАВИ НЕ ВИРІШИШ

      Сесія Козелецької селищної ради, що на Чернігівщині, розглядала питання надання землі попри київську трасу. Ця місцина — посеред найбільш козирних в області. Воїни АТО — її заслужили. Чи може хтось цьому перечити? Звісно, ні! На це й сподівалися тамтешні чиновники.

      От і визначилися — надати 17 учасникам антитерористичної операції по 15 соток під забудову. Ще дев’ять гектарів для ведення селянського господарства. Чотирьом особам по два гектари і одній — гектар.

      Але шила в мішку, як не намагайся, не сховаєш. Пішли селищем недобрі чутки: громадську землю віддали зовсім не АТОвцям.

      Результату розслідування, яке зініціював голова районної адміністрації Сергій Андреєв наразі нема, можливо через те, що він уже не при ділі.

     За інформацією начальника регіонального медіа-центру Міноборони Вадима Мисника — загальна кількість учасників АТО з Чернігівщини становить майже 5500 осіб. Прокуратура області, яка створила спеціальну комісію, нарахувала «понад 4 тисячі» учасників АТО.

     Ніна Вакулік, завідувач сектору зв’язків з громадськістю Держземагентства в Чернігівській області, повідомляє — для військовослужбовців-атовців виділено 561,6 гектара землі. За розглянутими зверненнями видано 435 наказів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 249,47 гектара.

     Процес пошуку земельних ділянок, які можуть бути запропоновані учасникам АТО, продовжується. Зокрема, майже 50 громадянам, яким Головне управління Держземагентства у Чернігівській області надало дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель громадського пасовища на території Улянівської сільської ради Чернігівського району (публікація про це була у журналі), надано можливість отримати у власність земельні ділянки на території тієї ж сільської ради, однак у межах іншого земельного масиву, що не порушує інтереси територіальної громади. Чернігівська районна державна адміністрація знайшла ще 300 гектарів для виділення захисникам держави, в тому числі у безпосередній близькості до обласного центру.

     У місті Мена питання виділення земельних ділянок під будівництво, зі слів членів «земельної» комісії міськради, якось одразу «тяжко пішли». Пропонувалися ділянки по вулиці Індустріальній, поблизу сиркомбінату. Місце там досить привабливе: і асфальт, і газ, і водопостачання є. Ця територія попередньо і розглядалася як така, що дістанеться воїнам АТО. На першому засіданні комісія вирішила задовольнити прохання солдат Анатолія Сизоненка та Дмитра Чичкана, а також депутата міськради Миколи Більця, який участі в АТО не брав.

     Заяви від учасників війни на сході Валентина Дорошенка та Анатолія Саповського визнали такими, що надійшли запізно, а тому відклали.

     З’ясовується, що на ділянки претендують ще декілька людей, серед яких місцеві високопосадовці. Більшість членів комісії не підтримали цей список. Люди, звісно, поважні, але до АТО відношення не мають. Землі там обмаль, а скільки буде бажаючих солдат отримати ділянки поки що невідомо.

     На наступне засідання комісії запросили не всіх її членів, проте рішення ухвалили чітке — нікому землі не надавати. Чому? На це запитання більшість місцевих депутатів захотіли отримати відповідь під час сесії.

     Міський голова Федір Фесюн спочатку поскаржився, що навіть під майбутнє кладовище землі знайти не можуть. Потім послався на етичні міркування. Мовляв, прийде мати того солдата та й скаже: «Дитя ще воює, а ви землю йому наділяєте…». Затим, побачивши здивовані очі депутатів, взагалі повідомив, що генеральний план міста ще тільки розробляється і виділяти землю не можна.

     Завідувач сектору містобудування, архітектури, ЖКГ та будівництва РДА Андрій Ющенко заперечив: надати дозвіл можна! Однак оформляти ділянки повноцінно та будівництво розпочинати будуть щасливі власники лише після затвердження нового генплану.

      Депутати одноголосно виріши­ли надати землю усім чотирьом учасникам АТО та тимчасово заборонити виділення ділянок під забудову іншим громадянам.

     Найважче отримати землю, звісно, в обласному центрі. «Вільної землі нема!» — заявив міський голова Олександр Соколов. Щоправда, його перший заступник Микола Миргородський поправив свого шефа — вільна земля є, але в різних районах міста і в обмеженій кількості. Зрештою, жоден із живих захисників України не отримав земельної ділянки. Натомість на нещодавню сесію міської ради планували винести питання про виділення 30 ділянок по вулиці Танкістів — у списку відомий біатлоніст Андрій Дериземля, депутат міськради Роман Давлеткужин… Щоправда, під тиском громадськості перший від ділянки таки відмовився. Склалося так, що врешті-решт обговорюване питання зняли з розгляду. Але не факт, що воно не вигулькне на наступній сесії…

     Щоб поговорити про землю, до міського голови Олександра Соколова прийшли бійці 13 та 41 батальйонів територіальної оборони та першої танкової бригади. Голова здимів — начебто був на сесії обласної ради, але й там його побачили лишень під кінець сесії. Розмови не вийшло. Дивно, міський голова сам воював в Афганістані, а зрозуміти воїнів не може. Щоправда, різниця може в тому, що вони воюють таки за Україну, а не за СРСР?

     Старший лейтенант, командир взводу зв’язку Ігор Андрійченко переконаний, що міська влада хитрує: «Чиновники планували на сесії надати десятки гектарів різним структурам, у тому числі навіть у межах заповідного парку Ялівщина… А через те, що воїни, представники Народної Самооборони прийшли на сесію ради роздерибанити землю не вдалося».

     Землю в межах Чернігова міська влада обіцяє виділяти тільки родинам загиблих учасників АТО. Про це, навіть, й задекларовано в Програмі. Однак, отримати тут ділянку під забудову — поки що не реально. «Якщо знайдете якусь ділянку, то приходьте», — такі відповіді чують ті, хто не мав би оббивати пороги кабінетів. А як її можна знайти? Чи є у простої людини доступ до переліку вільних земель?

     Хитрощі навколо виділення землі воїнам-атовцять, їхнім родинам з огляду здорового глузду, моралі — цинічні.

     Невже за війною — кров’ю, смертю, каліцтвами, горем співвітчизників — їм, місцевим можновладцям, завиднілися бариші?

     Ой, як не хочеться усвідомлювати це.

Василь ЧЕПУРНИЙ

     Чернігівська область