КОНЦЕПТУАЛЬНІ НАЧАЛА ПОБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ГЕОПРОСТОРОВИХ ДАНИХ

1. Історичні аспекти створення законодавчих основ НІГД 

     У 2007 році Державна служба геодезії, картографії і кадастру вперше розробила Концепцію проекту Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», яку 21 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України затвердив своїм розпорядженням № 1021 ­р.

     Ця концепція була досить «загальним» документом і не давала визначення Національній інфраструктурі геопросторових даних (далі — НІГД), не формулювала основних принципів і шляхів її побудови, проте визнавала необхідність розробки окремого закону, який врегулює ці питання, а також визнала за необхідне:

• формувати галузеві бази геопросторових даних відповідно до єдиних технічних регламентів і стандартів, що гармонують з міжнародними стандартами, на основі єдиних державних наборів геопросторових даних і сучасних інформаційних технологій в єдиному інформаційному просторі України, інтегрованому в європейський і світовий інформаційний простір;
• сформувати ринок гоінформаційних ресурсів, забезпечивши до нього доступ широкого кола споживачів за допомоги телекомунікаційних технологій і глобальних інформаційних мереж;
• оптимізувати суспільні витрати, пов’язані зі створенням, зберіганням і використанням геоінформаційних ресурсів;
• забезпечити отримання доходу від створення НІГД у вигляді додаткових платежів за надання геоінформаційних послуг і використання даних, спеціалізованого програмного забезпечення, зменшення обсягів дублювання робіт і витрат на конвертацію даних.

     У 2008-­2009 роках перший законопроект «Про національну інфраструктуру геопросторових даних» був підготовлений Урядом і внесений до Верховної Ради України. Однак уже на початку 2010 року його відкликали, оскільки старий склад Кабінету Міністрів після виборів припинив повноваження, і після цього проект нормативного акта вже не вносився через високу ступінь узагальненості і декларативності його норм, нерозвиненості понятійного апарату, відсутності чіткого визначення складу і цілей НІГД і засобів їх досягнення згідно з вимогами європейської директиви INSPIRE (далі — INSPIRE).

     Уперше про НІГД в українському законодавстві згадали у 2010 році, коли 11 лютого в Закон України «Про топографо­геодезичну і картографічну діяльність» було внесено зміни, згідно з якими «створення, розвиток і забезпечення функціонування НІГД» віднесено в числі інших «загальнодержавних топографо­геодезичних і картографічних робіт» до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань топографо­геодезичної і картографічної діяльності.

     У 2011 році для створення в Україні НІГД відкрилися нові перспективи:

1. Державна служба геодезії, картографії і кадастру була включена до складу Держземагентства України, що дозволило консолідувати в одних руках максимальну повноту геодезичної, картографічної і земельної інформації, а також нормо­проектні напрацювання двох відомств.

2. 7 липня 2011 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про державний земельний кадастр» (набув чинності з 1.01.2013 р.), що вперше визначив державний земельний кадастр як єдину державну геоінформаційну систему відомостей про землі, їх кількісні, якісні, деякі економічні і правові характеристики на єдиній геодезичній і картографічній основі, яка законодавчо визнавалася також основою для формування і ведення містобудівного кадастру і кадастрів інших природних ресурсів (лісового, водного, кадастру надр тощо). Цей закон і прийняте в його розвиток історичне законодавство дозволяють нам сьогодні успішно будувати електронний земельний кадастр і відпрацьовувати автоматизовані форми взаємодії з іншими державними кадастрами, реєстрами й інформаційними системами міністерств та відомств, в тому числі з державним реєстром прав на нерухомість. Перші результати вже можна побачити на публічній кадастровій карті України.

2. Cучасний стан і перспективи побудови НІГД 

     Нині готується Указ Президента України, в якому одним із найважливіших напрямів реформ у 2014 році має стати розробка і внесення до Верховної Ради України законопроекту «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

     Держземагентство вже приступило до розробки нової версії цього законопроекту, яка повністю базується на принципах INSPIRE.

     У ньому ми визначили НІГД як систему міжгалузевої інтеграції геопросторових даних, що включає у себе організаційну структуру, технічні і програмні засоби, набори і сервіси геопросторових даних (у тому числі метаданих), мережеві сервіси і технології, технічні регламенти і стандарти, що необхідні для виробництва, оновлення, обробки, зберігання, постачання і використання геопросторових даних.

     Таким чином, ми розглядаємо НІГД не як «супербазу», в яку з часом має перерости державний земельний кадастр, а як «суперінтегратор» інтероперабельних геопросторових даних, які будуть створюватися різними органами державної влади і місцевого самоуправління, зацікавленими приватними структурами самостійно на єдиній геодезичній і картографічній основах за єдиними стандартами і технічними регламентами в рамках закріплених безпосередньо в тексті закону профільних наборів даних, що складаються із базової і спеціальної частин. При цьому доступ до таких даних буде здійснюватися через сервіси національного геопорталу: у межах базових наборів — вільно (тобто безоплатно і без персоніфікації користувачів) за допомоги інтернет­сервісів на основі загальнопоширених програмних засобів, а доступ до спеціальних наборів даних для користувачів буде платним і персоніфікованим, що забезпечить можливість самоокупності й подальшого розвитку НІГД.

     До всіх даних, що включаються в НІГД, будуть пред’являтися вимоги їх легальності, документальності, повноти, достовірності, актуальності, однорідності та інтероперабельності.

     Визначаючи в законі склад базових і спеціальних наборів геопросторових даних для кожної групи їх виробників, ми керуємося, з одного боку, великим масивом актів національного законодавства в найрізноманітніших галузях, що встановлюють повноваження тих чи інших органів державної влади і місцевого самоврядування у відповідних сферах, а, з іншого боку, вимогами INSPIRE, в рамках структури яких ми й будемо розміщувати наші галузеві дані. Це дасть нам можливість, з одного боку, максимально використовувати національний ресурс відповідно до систем спеціального законодавства в різних галузях, що історично склалося. А з іншого боку, забезпечити можливість безперешкодної інтеграції консолідованих на національному рівні геопросторових даних до європейських і гло­бальних інформаційних систем і просторів.

     При цьому право власності на базові набори даних планується визнати за державою, а на спеціальні — за їх виробниками (тобто державою, комунальними структурами або приватними юридичними і фізичними особами).

     Для нас важливо ще на етапі написання законопроекту бути впевненими у відповідності правових і системних підходів, що формуються нами, основним началам європейської технічної політики у сфері побудови НІГД, і вже відразу після прийняття закону почати розробляти стандарти і технічні регламенти, які б відповідали всім перспективним європейським вимогам у цій сфері.

     Після цього, а багато в чому і паралельно з цим, упродовж короткого терміну після прийняття закону (3­5 років) нам потрібно буде вирішити два об’ємних і складних організаційно­технічних завдання:

1) забезпечити, щоб усі виробники геопросторових даних, починаючи з єдиної, визначеної в законі, дати, забезпечували у межах своєї компетенції і під свою відповідальність створення всіх видів передбачених законом базового і спеціального наборів геопросторових даних виключно згідно з вимогами, встановленими розробленими на основі закону стандартами і технічними регламентами, і їх повне відображення в НІГД.

2) забезпечити збір, обробку, в тому числі переведення в електронну (цифрову) форму, і трансформацію всіх існуючих на сьогодні і тих, що створюються до вказаної у законі дати, геопросторових даних відповідно до змісту встановлених законом базових і спеціальних наборів даних і їх повне відображення в НІГД. Очевидно, що виконання цих завдань потребує не лише колосальних організаційних зусиль з боку держави в особі державного оператора НІГД, яким передбачається визначити Держземагентство України, але й великих обсягів недержавних інвестицій (оскільки у держави цих грошей просто нема), які, на наш погляд, можуть бути залучені через створення потужного адміністратора НІГД на началах приватно­державного партнерства.

     При цьому Держземагентство як державний оператор НІГД буде здійснювати функції організатора і координатора створення і функціонування НІГД, стандартизатора і міжгалузевого інтегратора геопросторових даних, моніторинг виконання передбачених законом функцій виробниками геопросторових давних, а також функцію зовнішніх контактів і інтеграції НІГД в європейські і глобальні інформаційні системи і простори.

3. Перспективи європейського співробітництва України у сфері побудови НІГД 

     Сьогодні Україна гостро потребує розвитку європейського співробітництва з метою вивчення передового досвіду законодавчого регулювання побудови НІГД, підготовки технічних регламентів і стандартів, визначення оптимальної організаційної структури НІГД, її технічних і програмних засобів, створення геопорталів і веб-­сервісів, а також організації міжгалузевої взаємодії.

     Технічна допомога Європейського союзу в особі його спеціалізованих інституцій змогла б суттєво прискорити і підвищити якість НІГД, що створюється в Україні.

Євген БЕРДНІКОВ,
заступник Голови Держземагентства України