PROZORRІ ЗАКУПІВЛІ РОБІТ ІЗ ЗЕМЛЕУСТРОЮ: 
ЧИ ЗАВЖДИ ВОНИ РИЗИКОВАНІ?

Питання здійснення публічних закупівель землевпорядних, землеоціночних та топографо-геодезичних робіт, а точніше проблеми, стали ключовими на круглому столі, який відбувся
у жовтні в стінах факультету землевпорядкування Національного університету біоресурсів і природокористування України. Співорганізаторами заходу виступили громадські об’єднання — Асоціація «Земельна спілка України»
та ГО «Асоціація фахівців землеустрою України».

       – Державний та місцевий бюджети — вагомі джерела фінансування землевпорядної та геодезичної галузі, — зауважив у вступному слові декан факультету землевпорядкування НУБіП України Тарас ЄВСЮКОВ. — Тому дуже важливо узагальнити позитивний досвід, визначити слабкі і сильні, проблемні місця в організації закупівель в електронній системі «ProZorro». Зокрема, неякісне виконання робіт через низьку кваліфікацію землевпорядників, оцінювачів, геодезистів, проблеми ціноутворення (намагання демпінгувати ціною, «клонування» учасників торгів) показують, що система «ProZorro» не на 100% ефективна.

       – Проблем при здійсненні публічних закупівель досить багато не тільки в Україні, а й в багатьох інших країнах, — констатував голова правління ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України» Анатолій ПОЛТАВЕЦЬ. — Зокрема, значна частина землевпорядників відмовляється від участі у публічних закупівлях, бо вважає, що переможець вже заздалегідь відомий.

       – До представництв нашої Асоціації часто звертаються виконавці землевпорядних робіт, які перемогли у тендерах на розроблення проектів землеустрою в системі «ProZorro», але у подальшому хочуть віддати виконання цих робот на субпідряд, оскільки ціна в результаті зафіксована така низька, що навіть не покриває собівартості, — зауважує президент Асоціації «Земельна спілка України» Андрій КОШИЛЬ. — Як «переможці» збиралися виконувати ці роботи, для нас залишається загадкою. У підсумку, виграють на тендерах ті суб’єкти, які виконують мінімальний комплекс послуг із мінімальною собівартістю, що дасть замовнику, в кінцевому підсумку, негативний результат, бо це взагалі важко вважати «землевпорядними роботами».

       Як наголосив завідувач кафедри землевпорядного проектування НУБіП, доктор економічних наук Андрій МАРТИН, сьогодні всі закупівлі інженерних послуг, якими є землевпорядні, топографо­-геодезичні роботи, грошова оцінка земель, по суті, є ризикованими як для розпорядника бюджетних коштів, котрий не має гарантії того, що закупівля відбудеться успішно, так і для учасників публічних закупівель, які також не мають гарантії, що зможуть зробити свою роботу якісно. Те, що у розпорядників бюджетних коштів відсутні цінові орієнтири — за яку суму можуть бути зроблені роботи, експерт вважає найголовнішою проблемою.

       — Перша проблема — в галузі немає постійного моніторингу цін, — акцентує Андрій Мартин. — Наприклад, у будівельників є певні індекси цін на будівельно­монтажні роботи. Щось подібне має бути й у землеустрої. В нас є великі тендери на землевпорядні роботи, які вимірюються мільйонами, інколи навіть десятками мільйонів гривень. Але наскільки коректно визначається очікувана ціна такої закупівлі?

       Другою великою проблемою експерт вважає те, що замовника мало цікавить сама землевпорядна документація. Для замовника це лише інструмент для досягнення певної мети: зареєструвати земельні ділянки в кадастрі, щоб отримати права на землю, змінити призначення ділянок, здійснити викуп земель тощо. Проте у реальності замовляється не кінцевий, а проміжний результат.

       — На сьогодні в нас є п’ять видів землевпорядної документації, за якими можуть бути сформовані земельні ділянки, тому замовник сам інколи не може визначитися яким шляхом йому треба йти: чи відводити землю, чи робити інвентаризацію тощо. Замовник плутається і на початковому етапі може прийняти неправильні рішення, тому що він «плаває» в питаннях землеустрою і не знає, що йому треба для того, щоб досягти потрібного результату.

       Третя ключова проблема, на думку Андрія Мартина, стосується кваліфікаційних вимог до виконавців робіт. Начебто за законом усе зрозуміло і просто — виконавцем робіт може бути землевпорядник: або фізична особа-­підприємець з відповідним сертифікатом, або юридична особа, в штаті якої є два сертифікованих інженери­землевпорядники.

       — Формально, цього цілком достатньо для того, щоб виконувати будь-яку землевпорядну документацію. Але під час проведення тендерів часто бачимо, наприклад, вимогу підтвердити досвід виконання подібних робіт. Можуть висуватися додаткові умови по штату, обладнанню тощо. Але розуміємо, що тут уже починається гра «від лукавого». Так дуже легко можна сформувати умови, за яких лише одна або дві компанії на всю країну відповідатимуть таким вимогам. В результаті коло претендентів різко звужується, зникає конкуренція і тендеру як такого не буде.

       — Чому виконання землевпорядних робіт на сьогодні є непередбачуваним, і є небезпека величезної корупційної складової? Сьогодні, на жаль, на різні погодження, затвердження, експертизи тощо іде левова частка грошей, які отримує виконавець. У деяких регіонах це сягає 60­70% від загальної вартості робіт. І їх отримує не компанія, яка безпосередньо виконує роботу. Якщо ми не поборемо цю корупційну складову, то в нас порядку не буде. Замовник на виході хоче мати зареєстровану земельну ділянку, а реєстрацію ділянки робить не землевпорядник, а кадастровий реєстратор, який повинен «прихильно» віднестися до поданої вами документації і внести відомості в Державний земельний кадастр. Таким чином, факт виконання роботи фактично залежить від доброї волі чиновника, а не роботи підрядника.

       Андрій Мартин наголосив: щоб покращити закупівлі за бюджетні кошти, необхідна радикальна дерегуляція та спрощення всіх землевпорядних процедур, без яких розраховувати на якісне виконання землевпорядних робіт неможливо.

       — У нас сьогодні фактично все впирається не в роботу проектанта, землевпорядника, геодезиста, а в проблему здавання роботи: чи погодили нам чиновники документацію чи ні. Поки не будуть прибрані всі зайві перевірки, погодження, експертизи, ціна закупівлі буде залишатися високою. Саме дерегуляція дозволить значно здешевити проведення робіт, активізувати ринок завдяки покращенню доступності інженерних послуг. Потрібно також встановити індикативні ціни на виконання робіт, які б могли використовуватися розпорядниками коштів.

       – В організації публічних закупівель землевпорядних, землеоціночних та топографо-геодезичних робіт в електронній системі «ProZorro» закладено принцип: проси неможливе, отримаєш очікуване, — вважає менеджер з розвитку бізнесу ТОВ «ВІНД ПАУЕР» ДТЕК Євген ПАЦЕНКО. — Тобто потенційні підрядники закладають у два, три, а то й декілька разів більшу вартість, ніж необхідна реально. Розраховуючи, що при виконанні покрокових тендерних процедур ціна впаде до необхідної. Найголовніше, що левова частка вартості робіт визначається не за саму документацію землеустрою, а за «подяки» на певних рівнях, отримання певних дозвільних документів, за затвердження тощо. Оцінити це практично неможливо, всі розуміють, що це як мінімум третина від загальної вартості робіт.

       Євген Паценко також звернув увагу на тенденцію, яка простежується останнім часом, коли великі підрядні компанії витісняють з ринку землевпорядних робіт маленькі підприємства, потім беруть їх субпідрядниками чи навіть суб­субпідрядниками. І ті виконують «за три копійки» роботу, за яку генпідрядна організація отримує мільйони.

       Далі експерт акцентував увагу присутніх на тому, що сьогодні існує неузгодженість між собою певних нормативно-правових документів, які часто дублюють один одного.

       — Замість того, щоб доповнити або роз’яснити, що є містобудівна документація, цільове призначення, багато хто це плутає і часто в договір на виконання землевпорядних, землеоціночних і топографо-геодезичних робіт входять ті роботи, які туди входити не повинні. Доходить до абсурду, коли підрядник гарантував, що результатом виконання ним робіт буде певний договір оренди на користування тією земельною ділянкою зі зміною цільового призначення і з якимось відсотком орендної плати. Відразу зрозуміло, що досягнути цього інакше, аніж через корупційні домовленості, неможливо.

       – У 2016 році по Києву наш департамент як замовник почав проводити чисельні закупівлі землевпорядних робіт, — поінформував присутніх начальник управління оренди землі та міського земельного кадастру Департаменту земельних ресурсів КМДА Олександр ТКАЧЕНКО. — Необхідність в цьому є, особливо це стосується більше соціальної сфери. Якщо замовник зацікавлений, то органи архітектури, органи Держгеокадастру пишуть суто технічні зауваження, які виправляються, вносяться. За останні два роки нарікання на якість виконання робіт немає. У нас є матеріали для перевірки формування земельної ділянки. В Києві міський кадастр функціонує достатньо давно, є з чим порівнювати, в 2004­2005 роках було виконано до 90% інвентаризації. В нас більше питань до оцінки і до певних топографо-­геодезичних закупівель, там без залучення певних експертів розібратися неможливо.

       – Важливу тему виконання землевпорядних робіт хочу проілюструвати на прикладі Міноборони, де в цій сфері нинішнього року відбулися значні зміни, — сказав, приєднуючись до обговорення, співзасновник ГО «ПРАВІС» Іван БАЗАРКО. — Якщо в попередні роки на закупівлі виготовлення землевпорядної документації виділяли 1­2 млн гривень, то на цей рік — понад 50 млн гривень. Це хороша тенденція, але, швидше за все, вона залишиться без реалізації, бо є проблеми із закупівлями. Насправді фахових землевпорядників в структурі Міністерства оборони, на превеликий жаль, немає. Тому й ті кошти, які на сьогодні виділені — «стоять». Думаю, аналогічні проблеми є і в інших органах центральної виконавчої влади, і в службах замовника.

       …Під час подальшого обговорення учасники круглого столу, загалом позитивно оцінюючи організацію закупівель землевпорядних, землеоціночних та топографо-геодезичних робіт в електронній системі «ProZorro», наголошували на необхідності вдосконалення нормативно-правової бази, інших аспектах розвитку галузі на системних засадах.

Андрій МИХАЙЛИК

«Землевпорядний вісник» № 11 2018