МАЙБУТНЄ ГАЛУЗІ
лютий, 2018
ВИЩА ОСВІТА З ГЕОДЕЗІЇ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ:
ЧАС ЗМІНЮВАТИ ПРІОРИТЕТИ НАВЧАННЯ?
Андрій МАРТИН,
доктор економічний наук, доцент
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
У статті показано, що стрімкі технологічні зміни у сфері топографо-геодезичної та земельно-кадастрової діяльності, які відбулися протягом останніх десятирічь, суттєво впливають на характер та зміст робіт, що виконуватимуться майбутніми інженерами у галузі геодезії та землеустрою. Розглянуто напрями адаптації змісту геодезичної та землевпорядної освіти до потреб національного та світового ринку інженерних послуг.
Ключові слова: геодезія, землеустрій, вища освіта, картографія, кадастр, оцінка нерухомості, геоінформаційні системи.
Постановка проблеми
В останні десятиріччя у світі відбувається надзвичайно інтенсивний розвиток нових технологій одержання інформації про просторові характеристики об’єктів на поверхні Землі, в тому числі засоби дистанційного зондування, супутникової навігації, геоінформаційного моделювання, штучного інтелекту тощо. Суцільна інформатизація охопила сферу кадастрово-реєстраційної діяльності, землеустрою та оцінки нерухомості. Наслідком цієї «науково-технічної революції» стають, серед іншого, разючі зміни на ринку праці, адже інженерні навички та вміння геодезистів, землевпорядників, фотограмметристів, картографів, які ще двадцять років тому могли вважатися вельми затребуваними, сьогодні досить швидко «застарівають» та втрачають актуальність.
У найбільшій «зоні ризику» перебувають студенти вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Геодезія та землеустрій». Адже вітчизняній вищій школі, на жаль, притаманна певна «інерційність», а багато університетів, не маючи технічної та кадрової спроможності пропонувати навчальні курси, які б базувалися на передових технологіях та технічних засобах, продовжують користуватися відверто застарілими навчальними програмами.
Подальше нехтування університетами тим фактом, що національний та глобальний ринок інженерних послуг неймовірно швидко змінюються, а разом із ним змінюється затребуваність у навичках та компетенціях працівників, може мати лише один наслідок — дискредитацію таких установ як заклади вищої освіти, адже сучасна молодь, яка має доступ до глобальних інформаційних мереж, може без зайвих зусиль розрізнити надання справді актуальних знань та догматичну симуляцію освітнього процесу.
Таким чином, важливим завданням для вищої школи є системний аналіз трендів, за якими геодезія та землеустрій розвиватимуться у найближчі десятиріччя, а також розроблення на цій основі програм підготовки та перепідготовки фахівців, які дозволять їм у подальшому зберігати конкурентоспроможність на вітчизняному, європейському та глобальному ринках праці.
Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій
Попри те, що питанням змісту землевпорядної та геодезичної освіти в Україні присвячено досить багато праць вітчизняних дослідників, зокрема, Д.І. Гнатковича, О.Я. Панчука [1], А.М. Третяка, В.М. Кривова [2], О.Т. Лозового [3], М.Г. Ступеня, Р.Й. Гулько, Р.Б. Таратули [4], Й.М. Дороша, З.П. Флекея [5], Д.С. Добряка [6] та інших, вони акцентуються переважно на проблемах відповідності змісту освіти актуальним завданням тривалої в Україні земельної реформи. Однак системний аналіз глобальних та регіональних перспектив і трендів технологічного розвитку геодезії, землеустрою, територіального планування, кадастрово-реєстраційної та оціночної діяльності практично не здійснюється.
Водночас активна дискусія щодо майбутнього землевпорядної освіти ведеться в рамках комісії «Професійна освіта» Міжнародної федерації геодезистів (International Federation of Surveyors). Варто відмітити праці Фарії Масум, Лізи Гроенендік, Рейнфріда Мансбергера, Одрі Мартін [7], Бели Маркуса [8], Стіга Енемарка, Педро Каверо [9] та інших.
В сучасних умовах одним із напрямів окреслення перспектив розвитку геодезії та землеустрою може стати комплексний аналіз програмних та робочих документів провідних фахових міжнародних інституцій, таких як асоціація EuroGeographics, Рада європейських геодезистів-вишукувачів (Council of European Geodetic Surveyors), Європейська асоціація земельних реєстрів (European Land Registry Association), організація EuroSDR, Асоціація географічних лабораторій Європи (Association of Geographic Laboratories in Europe), Міжнародна картографічна асоціація (International Cartographic Association), Міжнародне товариство фотограмметрії та дистанційного зондування (International Society for Photogrammetry and Remote Sensing), Відкритий геопросторовий консорціум (Open Geospatial Consortium), UVS International, Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) тощо. Безсумнівний інтерес становлять також стратегічні оцінки, що надаються компаніямипостачальниками передових технічних рішень для геодезичних вишукувань, дистанційного зондування Землі, геоінформаційних систем, такими як Esri, Autodesk, Bentley Systems, ENVI, Leica Geosystems, Hexagon Geospatial, Google тощо. Важливу роль у топографо-геодезичній діяльності та супутніх дисциплінах також відіграватиме подальший розвиток військових та цивільних супутникових навігаційних систем Navstar GPS, ГЛОНАСС, Galileo, BeiDou, NAVIC та інших.
Мета статті — спроба комплексного узагальнення та аналізу глобальних трендів та перспектив розвитку топографо-геодезичної, кадастрово-реєстраційної та оціночної діяльності, а також визначення на цій основі напрямів адаптації змісту геодезичної та землевпорядної освіти до потреб національного та світового ринку інженерних послуг.
Виклад основного матеріалу
На думку одного із провідних футурологів світу, проф. Мітіо Каку, аби домогтися реального успіху в майбутньому, потрібно розвивати ті здібності, які недоступні роботам: креативність, уяву, ініціативу, лідерські якості. Суспільство поступово переходить від товарної економіки до інтелектуально-творчої. Набагато більше шансів на успіх у тих країн, які зможуть збалансувати товарні ринки і когнітивно-креативний потенціал. В свою чергу, нації, які вірять тільки в сільське господарство, довго не протягнуть, і приречені на бідність.
Розмірковуючи про майбутнє топографо-геодезичної та землевпорядної галузі, слід чітко усвідомлювати кілька важливих трендів:
1. Вже сьогодні очевидно, що економіка майбутнього не потребуватиме нинішньої кількості геодезистів, картографів, фотограмметристів та топографів, адже їх робочі місця «вкрадуть» роботизовані та безпілотні системи ДЗЗ, програмне забезпечення із технологіями штучного інтелекту. Технології точного позиціонування на основі супутникових радіонавігаційних систем матимуть ще більш масове застосування у промисловості та побуті, аніж зараз, проте вони не потребуватимуть від користувачів наявності спеціальної освіти або проведення тривалих та трудозатратних інженерних вишукувань.
2. «Сучасний український землеустрій» переважно являє собою комбінацію доволі архаїчних правил та беззмістовних, корупціогенних бюрократичних процедур, які супроводжують оформлення прав на земельні ділянки, і, відверто кажучи, взагалі нецікаві закордонним фахівцям чи іноземному студенту. На жаль, найбільш затребувана функція землевпорядника в Україні — це зовсім не високотехнологічні інженерні роботи та інтелектуальне проектування, а банальне «комерційне посередництво» між особами, які прагнуть отримати права на земельні ділянки, та корумпованими чиновниками різноманітних дозвільних та розпорядчих органів і служб, без «доброї волі» яких навіть найякісніша землевпорядна документація ніколи не буде реалізована. При цьому практика показує, що для того, аби освоїти складання примітивної землевпорядної документації на задовільному рівні нині достатньо 23 тижнів інтенсивного практичного навчання, але не п’яти з половиною років, проведених в університеті. Приміром, значна частина кадастрових реєстраторів в Україні є юристами за освітою, але це жодним чином не перешкоджає їм виконувати реєстраційні функції та успішно користуватися геоінформаційною системою земельного кадастру.
3. Очевидно, що більшість випускників вітчизняних землевпорядних ВНЗ (яких наразі нараховується вже 45!), взагалі не братимуть участь у складанні землевпорядної документації, адже земельна реформа в Україні практично завершена, а кількість робочих місць у галузі доволі обмежена і надалі скорочуватиметься. Якщо ж український фахівець захоче працювати інженером-землевпорядником за кордоном, то він із цікавістю дізнається, що у більшості розвинених країн землеустрою «у вітчизняному розумінні» немає взагалі, а одержані в Україні професійні навички, у переважній більшості випадків, нікому не будуть потрібні на глобальному рівні.
4. «Робота по-спеціальності» для більшості майбутніх випускників землевпорядних ВНЗ — це, у кращому випадку, широкий спектр проектів, що пов’язані з обробкою геоданих або обслуговуванням ринку нерухомості. При цьому «національні кордони» на ринку праці чимдалі зникатимуть, а глобалізація, безумовно, «добереться» і до землеустрою.
Зважаючи на вищевикладене, спробуємо змоделювати головні тренди розвитку геодезії та картографії, землеустрою, геоінформатики, дистанційного зондування Землі, кадастрово-реєстраційної діяльності та оціночної діяльності, а також управління у галузі земельних відносин, які обумовлюють напрями модернізації геодезичної та землевпорядної освіти.
- Геодезія
Будівництво, транспорт, сільське господарство, природоохоронна галузь, державне управління та військова сфера і надалі вимагатимуть від геодезичної галузі забезпечення надійного і точного встановлення глобальних, регіональних та локальних тривимірних положень різноманітних об’єктів, визначення геометрії поверхні землі, моря та льодовиків, змінного гравітаційного поля тощо. Суспільство потребує низькозатратного, надійного, швидкого, високоточного позиціонування у реальному часі з добре визначеними датумами та мінімальними обмеженнями.
При цьому, своєрідну «революцію» у топографо-геодезичній діяльності в останні десятиріччя спричинили три технології: супутникові радіонавігаційні системи (GNSS), лазерне 3D-сканування (лідарна зйомка) та оперативне картографування із використанням безпілотних літальних апаратів (БПЛА). Очевидно, що саме ці технології і надалі матимуть визначальний вплив на розвиток галузі у найближчій перспективі.
Саме завдяки технології GNSS позиціонування стало дешевим, масовим та швидким. Традиційну теодолітну зйомку та тахеометрію, очевидно, у найближчі роки очікує те ж саме, що вже відбулося із мензульною зйомкою — вони відійдуть в історію, а останні теодоліти займуть своє заслужене місце у технічних музеях.
Лідарна технологія, що поєднує лазерне вимірювання відстаней, комп’ютер, інерційні вимірювання та диференціальний GPS в інтегральний інструмент, здійснила величезний прорив в одержанні 3D-просторової інформації і є найбільш прогресивним засобом отримання високоякісних геопросторових даних в режимі реального часу. Це надзвичайно перспективна і передова технологія, що дозволяє здійснити революцію у галузі геодезії та картографії, моніторингу навколишнього середовища, 3D-моделювання міського середовища, океанології, геології, археології тощо.
Вимірювання та аерофотозйомка місцевості, здійснювані БПЛА, на сьогодні є найбільш актуальним і рентабельним рішенням для більшості завдань у галузі геодезії і топографії. БПЛА, пролітаючи по заданому маршруту як в автоматичному, так і напівавтоматичному режимі, отримують точні і достовірні фото та відеоматеріали про особливості рельєфу місцевості для сільського господарства та будівництва, здійснюють наземне лазерне сканування, проводять геологорозвідку, моніторинг будівель і споруд тощо.
- Картографія
Сучасна людина поступово починає забувати, як виглядає паперова карта. Їй на заміну приходять мультимедійні пристрої, що відображають динамічний картографічний зміст, адаптований під конкретного споживача.
Майбутнє картографії визначатимуть такі тренди:
– картографія реального часу (час між отриманням вихідних даних та їх представлення у формі карти гранично скорочується);
– повсякденність (електронні карти стають наявними і доступними в будь-який час і в будьякому місці);
– медіа-адекватність (карти мають відображатися та розповсюджуватися за допомогою найрізноманітніших засобів і, насамперед, через мультимедійне середовище, пристрої для носіння, пристрої з додатковою реальністю тощо; сучасна карта має бути спеціально адаптована для будьякого медіа-середовища, щоб відповідати його потребам та обмеженням);
– персоналізація (карта є інтерфейсом між геоінформацією та користувачем, але сучасні користувачі хочуть адаптованого під себе контексту, тому сучасні карти будуть персоніфікованими та передбачуваними щодо контексту, користувача та використання);
– добра розробленість (незалежно від того, яка карта використовується, вона має бути читабельною та візуально приємною, а цим вона зробить набагато більше, ніж просто передасть інформацію).
Очевидно, що персональна вебкарта та смартфон вже переважно замінили папір. Основною ідеєю веб-картографування є створення глобальної, відкритої, інтерактивної, багатоцільової онлайн-інфраструктури, що працює в «режимі реального часу» і базується на тісній колаборації урядів, науково-експертних кіл, а також — і це найголовніше — пересічних людей, об’єднаних (чи не об’єднаних) в онлайн-спільноти, недержавні організації, рухи тощо.
На цей момент світова інфраструктура масової веб-картографії інтенсивно розвивається і має децентралізовану, багатошарову архітектуру, в рамках якої поєднуються як глобальні (Google Maps, Open Street Map, Bing Maps), так і локальні (Sudan Satellite Sentinel Project, CERA, Яндекс.Карты і Яндекс.Народная карта) сервіси широкого та кризового (Development Seeds, Citivox, Tomnod) призначення, що можуть бути як пропрієтарними, так і некомерційними.
Сьогодні зовсім необов’язково мати освіту картографа, аби створювати власні карти. Сервіси MapBox, Open Street Map, Google Map Maker тощо дозволяють користувачам поєднувати особисті дані з картографічною основою, створюючи новий картографічний матеріал.
Найбільш перспективні технології галузі: веб-картографія, 3D-карти, персоналізація карт, інтеграція із соціальними сервісами, доповнена реальність.
- Геоінформаційні системи
На думку проф. Майкла Ф. Гудчайлда, сучасні геоінформаційні системи є «технологією 13%», адже середньостатистичний американець витрачає лише 13% часу на відкритому повітрі, де працює GPS і де за його допомоги можна знайти магазини, готелі, ресторани. Зараз же стоїть завдання «переміщення» ГІС у приміщення. Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) вивчило потенціал повністю тривимірної ГІС. Зокрема, на планеті є декілька мільярдів будівель, а тому база даних, що відображатиме їх інтер’єр (рівень деталізації CityGML 3 і вище) буде займати близько 3 петабайт. Тому людству наразі потрібні методи швидкого, дешевого і точного захоплення 3D-геометрії та атрибутів будівель. Крім того, потрібні ефективні методи позиціонування всередині приміщень (WiFi; радіочастотна ідентифікація (RFID); мережі фіксованих детекторів; ультразвукове або лазерне зображення, що сумісне з 3Dгеометрією тощо).
Завдяки GPS, RFID та сучасним ГІС настає час, коли можна буде дізнатися, де знаходиться будь-який предмет. Це дозволить здійснити революцію у цілих галузях, коли буде відоме розташування кожного транспортного засобу, кожної сільськогосподарської тварини, кожного комерційного рейсу, кожного мобільного телефону, кожної банківської карти тощо.
ГІС впевнено стають системами реального часу. Раніше процес створення карти був доволі довготривалим, а тому, традиційно, на неї наносили найбільш постійні ознаки земної поверхні: дороги, річки, гори, вулиці. Однак протягом останніх двох десятиліть широке застосування GNNS та картографічного програмного забезпечення змінило це правило. Новим трендом стала неогеографія: можливість створення персональних карт, особистих відображень, які можуть представляти інтерес лише для конкретного споживача і лише протягом короткого часу. Наприклад, завдяки смартфону із GPSнавігатором сучасний водій бачить «дорожні корки» та оптимальний маршрут руху в режимі реального часу.
Президент Esri Джек Дангермонд відзначає п’ять трендів ГІС, що нині змінюють світ:
1. Починається епоха ГІС, що розвиваються як послуга. Це означає, що професійні ГІС будуть взаємодіяти зі споживачами безпосередньо через вебдодатки, що забезпечуватимуть легкодоступну візуалізацію. ГІС матимуть величезний вплив на корпоративних користувачів, які володіють величезною кількістю географічних даних. Виконання просторового аналізу в Інтернеті та отримання доступу до розподілених серверів, де існують різні шари даних, дозволятимуть користувачам об’єднувати та аналізувати ці дані через мережу.
2. Просторовий аналіз стане важливим для будь-якого бізнесу, в якому місце розташування є умовою успіху. Роздрібний торговець, який хоче відкрити нові магазини, повинен зрозуміти, де будуть кращі умови для подібних закладів, а також сприятливі демографічні показники. Всі ці дані будуть накладатися на карту для проведення статистичного аналізу, аби прийняти рішення про місцезнаходження нового магазину. Карти добре передають таку інформацію, а в середовищі веб-служб професіонали зможуть легко створювати карти, графіки, діаграми та здійснювати аналітику. Потужні ГІС будуть доступні через хмарні сервіси.
3. ГІС нададуть можливість доступу до величезної кількості даних про навколишнє середовище та людську поведінку, що змінить спосіб роботи багатьох організацій. Існуватиме можливість просторового аналізу великих даних. Сьогодні будьяке підприємство може отримати доступ до мільярдів екологічних спостережень або десятків тисяч растрових зображень із космічних апаратів та легко їх проаналізувати. Це значно розширить можливості традиційних ГІС.
4. Використання величезної мережі пристроїв та датчиків — це, мабуть, найновіша тенденція та найголовніший пріоритет для організацій, які працюють над створенням всеохоплюючої ГІС. Все — від смартфонів до соціальних медіа — буде використовуватися для передачі даних в ГІС, де вони аналізуватимуться, візуалізуватимуться та реінтегруватимуться в онлайн-додатки для використання фахівцями або звичайними громадянами.
5. Одержання даних із мобільних пристроїв замінить роботу із ГІС через веб-сервіси та традиційні робочі станції.
Наступний стрибок у технологіях та обчислювальному середовищі ГІС — це підключення великої мережі пристроїв, що забезпечуватимуть передачу даних в режимі реального часу.
Розбудова національної інфраструктури геопросторових даних також має забезпечити зростаючі потреби суспільства у всіх видах географічної інформації, підвищення ефективності застосування геопросторових даних та геоінформаційних технологій в інтересах сталого розвитку суспільства.
- Кадастр
До головних чинників, що впливатимуть на розвиток кадастрових систем, слід віднести: глобалізацію, урбанізацію, електронне урядування, зміни клімату, потреби природокористування, технології 3D-візуалізації та аналізу, стандартизацію, інтероперабельність. Найбільш перспективними концепціями кадастру майбутнього слід вважати: точний кадастр (віртуальні кадастрові моделі все більше наближатимуться до реальної ситуації); об’єктно-орієнтований кадастр (об’єктом обліку стають не земельні ділянки, а об’єкти власності); кадастри 3D/4D (кадастри включатимуть третій (висота) та четвертий (час) виміри); кадастри реального часу (зміни до кадастрів та доступ до них відбуватимуться у онлайнрежимі); глобальні кадастри (національні кадастри поступово трансформуються у глобальну кадастрову мережу); органічні кадастри (кадастри будуть адаптовані до обліку нерівних або нечітких меж природних об’єктів) [10].
З точки зору технологічних трендів, кадастрові системи майбутнього матимуть такі особливості:
– обліковуватиметься третій вимір ландшафту та об’єктів, що сьогодні подекуди виходить за межі існуючої правової бази.
– кадастр поєднуватиме стратегічну та динамічну карту, аби показати історичну еволюцію використання земель;
– кадастр буде багатофункціональним та обслуговуватиме багато юрисдикцій.
– кадастр буде глибоко інтегрований із соціальними мережами;
– об’єктами кадастрового обліку стануть нові сутності, про які ми, можливо, зараз ще не знаємо;
– кадастр стане важливим елементом суспільства знань.
Перспективними технологіями кадастрово-реєстраційної діяльності слід вважати:
– модель суспільного землекористування (STDM) (проектний підхід, що дозволяє зафіксувати нетрадиційні форми землекористування);
– точковий кадастр (швидкий кадастровий підхід, який фіксує єдину координату (потенційно захоплену з використанням портативної GNSS) для представлення парцели, а не повного набору обстежених меж) [11];
– використання «цифрового пера» (інструменту, який значно зменшує процес транскрипції польових даних, тим самим зменшуючи помилки та прискорюючи час запису);
– краудсорсінговий кадастр або «Кадастр 2.0» (підхід, за яким громадяни навчаються самостійно приймати рішення щодо демаркації, пошуку та реєстрації межі, використовуючи недорогі процеси та мобільні технології);
– використання супутникових знімків високої роздільної здатності (HRSI) для швидкого встановлення меж та картографування сільської місцевості;
– використання ДЗЗ на малій висоті (LARSI) (зображень, що зняті легкими або безпілотними літаками, які обладнані камерою, GNSS-приймачем та іншими інструментами позиціонування).
Значним потенціалом для впровадження під час здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно характеризується технологія блокчейн (від англ. block — блок, chain — ланцюг), що передбачає розподілене зберігання ланцюжка блоків транзакцій, захищена від підробки та переробки. Кожен блок містить часову мітку та посилання на попередній блок хеш-дерева. У перспективі ця технологія здатна взагалі усунути державу від виконання функції гаранту речових прав на нерухомість, проте існують також і вагомі застереження щодо її можливого застосування. В Україні, попри широко анонсоване «переведення кадастру на блокчейн», фактично відбулося лише використання окремих елементів технології під час видачі витягів із Державного земельного кадастру, а сама ж база даних кадастру на цю технологію не переводилася та не розповсюджувалась у відкритому доступі.
- Оціночна діяльність
У найближче десятиріччя можна очікувати на «велике перезавантаження» оціночної діяльності. Головним драйвером змін стане автоматизація оцінки та широке використання комп’ютерних моделей під час оцінки нерухомості, що базуватимуться на системах автоматизованого моніторингу та прогнозування ринкового середовища, а також технологіях нейромереж, Big Data та Deep Learning. Перспективним джерелом інформації для оцінки майна стає використання соціальних мереж.
Можна очікувати поступовий перехід професійних оцінювачів нерухомості в інші ніші, такі як робота фінансовими аналітиками, управління портфелями та інвестиційний аналіз, консалтинг щодо оподаткування або судової практики.
- Землеустрій та територіальне планування
Оцінювати технологічні перспективи розвитку землеустрою та територіального планування, як правило, найбільш складно, зважаючи на те, що ця сфера є доволі консервативною і значною мірою спирається на усталені місцеві традиції, нормативну базу та підходи до проектування.
Можна очікувати, що перспективними технологіями територіального планування мають стати: розширений просторовий аналіз; багатоагентні системи; моделі просторової оптимізації; системні динамічні моделі; створення віртуальних світів; нові методи візуалізації. Слід також очікувати на ширше застосування веб-сервісів у територіальному плануванні, а також застосування у цій сфері краудсорсингу, коли проектне рішення ставатиме не результатом авторського задуму конкретного інженерапроектанта, а спільним здобутком місцевої спільноти небайдужих мешканців, які будуть висловлювати власне бачення щодо перспектив розвитку території через веб-інтерфейси різноманітних громадських обговорень та соціальних мереж.
Необхідно буде якомога ширше враховувати економічні наслідки територіального планування, адже проектанти нерідко часто забувають, що кожне проектне рішення щодо зміни функції території або обмежень у землекористуванні має цілком конкретні наслідки щодо зміни вартості земельних ділянок, необхідності подальшої експропріації приватної нерухомості для реалізації суспільнозначущих проектів тощо.
- Адміністрування земельних відносин
Через те, що геодезичні процеси демаркації меж завдяки науково-технічному прогресу та новітнім технологіям позиціонування стають все більш простими і вже не потребують значних витрат праці, багато дослідників відзначають важливий тренд щодо зміни функції майбутнього землевпорядника від звичного межування до вирішення значно ширшого спектру питань адміністрування земельних відносин.
Аналізуючи програмні документи міжнародних організацій щодо актуальних завдань управління землекористування, можна відмітити такі сфери, де будуть найбільш затребувані кваліфіковані знання та вміння фахівців землевпорядного профілю:
– управління конфліктами, пов’язаними з доступом до земельних ресурсів, що спричинені глобальними міграційними потоками, змінами клімату, військовими конфліктами;
– управління публічними землями;
– експропріація земель у суспільних інтересах;
– регулювання переходу прав на нерухомість, продажу, найму нерухомого майна;
– система оподаткування нерухомості та її оптимізація (податки на майно);
– організація іпотечного кредитування;
– електронне урядування та державні сервіси у земельних відносинах;
– подолання бідності на основі відповідального управління земельними ресурсами.
Освіта у галузі адміністрування земельних відносин практично повністю має бути побудована на розгляді практичних прикладів та реальних ситуацій. Очевидно, що викладач, який розказує студентам про «теоретичні засади управління земельними ресурсами», просто не може розповісти їм нічого практично цінного.
Які ж висновки можна зробити, коли йдеться про удосконалення сучасної землевпорядної та геодезичної освіти? Передусім, навчання вже не базуватиметься на запам’ятовуванні та особистому контакті, а онлайносвіта та самоосвіта стануть головними конкурентами університетів, які втратять монополію на присвоєння кваліфікації, адже роботодавцем оцінюватимуться конкретні навички та компетенції, а не наявність диплому.
Масова онлайн-освіта стає реальністю вже сьогодні, а сучасні технології дозволяють зробити університетську освіту доступною незалежно від місця проживання — чи то глухого поліського села, чи західного узбережжя США. Характерним прикладом є проект Coursera, в якому беруть участь викладачі Стенфордського університету, Каліфорнійського технологічного інституту, Прінстонського університету та інших провідних вузів. Будь-який бажаючий тут може безкоштовно отримати доступ до відеозаписів лекцій з будь-якого із запропонованих навчальних курсів, яких наразі більше чотирьох сотень: «соціальної психології», «машинного зору», «введення в соціологію», «геоінформатики» тощо. Наразі на Coursera записалися понад 10 млн осіб з усього світу, включаючи Україну. Зрозуміло, що коли тобі курс лекцій читає Нобелівський лауреат, то цінність інформації є набагато вищою, аніж лекція сумного і малооплачуваного доцента з провінційного інституту.
Яким має стати зміст навчання у галузі «Геодезія та землеустрій», аби випускники навчальних закладів стали успішними, затребуваними та високооплачуваними професіоналами? Очевидно, що слід дотримуватися таких принципів:
– не менше 80% навчання має бути присвячене тому, що буде завтра, а не тому, що було вчора, хоча це й позбавляє більшість викладачів їх «зони комфорту»;
– навчальні програми мають бути безжально очищені від застарілого та непотрібного матеріалу, який не має практичного застосування;
– найкраще, що університет може дати студенту — це вміння критично мислити, не довіряти догмам, бути інтелектуально мобільними;
– під час навчання студент має «доторкнутися» до всіх найбільш прогресивних технологій, які визначатимуть майбутнє галузі у середньостроковій перспективі, аби бути готовим до їх практичного застосування;
– практичне навчання має бути побудоване так, щоб студент без «доучування» зміг одразу самостійно працювати у галузі.
Сучасна університетська лекція має бути побудована так, аби студент мав змогу почути на ній лише те, чого він не зможе знайти в Інтернеті.
Землевпорядний факультет сучасного вищого навчального закладу вже не має бути лише навчальним центром. Він має стати інтелектуальним та експертноаналітичним осередком галузі, платформою для відпрацювання та практичної адаптації передових технологічних рішень, майданчиком для фахових дискусій та практичного навчання — лише такий підхід дозволить зберегти вітчизняну землевпорядну освіту у середньостроковій перспективі та розраховувати у перспективі на міжнародне визнання.
Висновки
У найближче десятиріччя топографо-геодезичну діяльність, земельно-кадастрову діяльність та територіальне планування очікують разючі зміни, головні ознаки яких можна спостерігати вже сьогодні. Світова економіка потребуватиме дешевих, високотехнологічних та швидких інженерних рішень, які зможуть надати лише належним чином підготовлені фахівці із критичним мисленням та добрим знанням своєї справи. Вищі навчальні заклади мають, безумовно, адаптуватися до потреб національного та глобального ринку праці, пропонуючи навчальні програми, які базуватимуться на передових технологіях та найкращих галузевих практиках.